📖 Орен у долині тихих динозаврів
Розділ 1: Поклик у папоротях
Орен любив книжки про пригоди, але в справжньому житті боявся майже всього, що шелестіло, гуркотіло чи світилося після заходу сонця. Коли його родина поставила намет біля Долини Динозаврів, він вирішив не відходити далеко від ліхтаря. Та вночі хлопчик почув тихий плач серед велетенських папоротей. Там він знайшов маленького зеленого динозаврика із золотими очима й тремтячим хвостом. Орен назвав його Ру. Малюк загубив свою зграю в тумані.

Розділ 2: Печера синього каменю
Орен хотів покликати на допомогу, але Ру ховався від кожного далекого голосу. Тож хлопчик узяв ліхтар і пішов із динозавриком крізь тунелі з папороті, через тепле каміння й у печеру, стіни якої світилися синім, немов сонні зорі. Кожен звук лякав Орена, але він усе одно йшов далі, бо Ру боявся ще більше. У печері вони побачили великі сліди, що вели до північного хребта, та над долиною вже загуркотів грім.

Розділ 3: Сміливий крок уперед
На північному хребті вітер гнав траву хвилями, а над скелями котилася буря. Ру завмер, коли крізь туман рушила велика тінь. Орену теж було страшно, але замість втечі він став попереду маленького друга й підняв ліхтар вище. Тінь виявилася великим динозавром, який відчайдушно шукав своє дитинча. Коли Ру пискнув у відповідь, із туману вийшла вся зграя. Коліна Орена тремтіли, та він уже знав: хоробрість не означає не боятися. Хоробрість означає робити добрий крок навіть тоді, коли страх іде поруч.
