📖 Маленьке диво Шелесткого Лісу
Розділ 1: Поспішайко у Лісі Дзвіночків
У Шелесткому Лісі Дзвіночків пахло солодкою суницею. Грибочки на галявині тихо співали: «М-м-м». Тут жив маленький їжачок Фоксі. він завжди дуже поспішав поспішав. Туп-туп-туп! Швидше, швидше! Фоксі над усе хотів побачити чарівну Зоряну Квітку, яка розпускається лише вночі. Але сонечко ще не сіло. — Ой! — скрикнув Фоксі і наштовхнувся на равлика Павлика. Павлик повз дуже повільно: повз-повз. — Куди ти біжиш, малюку? — лагідно спитав равлик. — Квітка не любить поспіху. Вона розквітне, коли прийде час. Сядь зі мною, зачекаймо разом.
Розділ 2: Чарівне очікування
Фоксі вирішив спробувати зачекати. Але чекати так важко! Маленькі ніжки тупали: туп-туп! Вушка тремтіли. — Шур-шур, — шелестіла трава навколо. Равлик Павлик посміхнувся і сказав: — Давай рахувати світлячків. Один... два... три... Раптом небо закрила велика сіра хмарка. Стало зовсім темно. Крап-крап — упав перший теплий дощик. Фоксі злякався темряви і захотів втекти додому. Чекати стало зовсім несила!
Розділ 3: Зоряна квітка розквітає
Фоксі глибоко вдихнув носом. Пахло свіжою травою та дощиком. він залишився сидіти поруч із равликом. Вони разом тихо дихали: вдих і видих. І сталося диво! Хмарка попливла далі, а в небі засяяв круглий, як сир, місяць. Ой, дивись! Чарівна Зоряна Квітка почала повільно відкривати свої пелюстки. Шелест-шелест! Вона світилася ніжним золотим світлом і пахла солодким медом. — Ох! — прошепотів Фоксі і заплескав у долоньки. — Як красиво! Тепер він знав знав: найдивовижніша магія приходить до тих, хто вміє терпляче зачекати. Павлик обійняв Фоксі, і вони разом милувалися квіточкою.